(no subject)

Гримить війна...
На носі посівна,
Тримати гривню треба,
Боротьба, блокада героїчна
Аж тут нова біда
Яку в минулім році
Нам підсунула Джамала.
Вона не знала
Що її талант так дорого обійдеться бюджету
Що і так вже потерпає від виплат пенсійних
Та соціальних тягарів надмірних.
І ось уже нарешті - Євробачення!
І не сказати що видовище небачене,
В минулу революцію Руслана
Одного разу якось настрибала.
Але діватись нікуди,
Зітхнули, нашкребли
Із кожного по нитці,
І Насіров знов-таки
Попався дуже вдало
І стомільйонів дуже вчасно
Нам упали.
...
Шпіони сунуть тут і там
І треба пильнувати нам
Щоб не провезли
Заборонену літературу,
Триколори,
Портрети Путіна
І стрічки колорадські -
Їх можуть розкидати у метро
І психіку суспільства похитнути.
Ще щоб не забути
Про диверсії,
Теракти, провокації,
Та іншу шкоду проти нації.
...
Що ж там придумали в Кремлі?
Агенти ефесбе під виглядом
Гримерів, асистентів, бек-вокалу
Уже готові до цинічної навали
Зі сторони Борисполя атакувати
І наступом зненацька
Столицю нашу взяти.
Для конспірації,
Щоб провернути
Цю підступну акцію
Співачку-інваліда посилають
А в якості підтримки -
Кіркорова у пір"я наряджають,
Щоб відволікти увагу.
Та ворог не пройде!
Обломляться нащадки КаГеБе!
Не пустимо шпіонів на поріг
Хоча б він був
Без рук і ніг!
Всіх оголосимо персонами нон-грата
У нас талантами земля багата,
Обійдемось без холуїв Кремля,
Співаймо, браття, веселись земля!
Зубами Мордор буде скреготати
Ніколи неньку силою йому не взяти!

(no subject)

Кращі люди Росії,
Опора її і надія
Дружно вийшли на мітинг
Проти свавілля і тиранії.
Світяться розумом очі
Погляди добрі і щирі
Поки є такі громадяни
Ще не померла Росія!)

Життя і смерть Михалича.

(Нарис)
Вдарили морози. Михалич добряче натопив, в хаті було тепло, навіть жарко. Михаличу хотілося хильнути. Михалич сів на старенький мотоблок і поїхав у сусіднє село за пляшкою.
Танаківна продала Михаличу пляшку відбірного самогону зі скидкою і налила пів-стакана щоб зігрітися.
З пляшкою за пазухою і теплом на душі Михалич вирушив додому. Але щось пішло не так. Чи то мотоблок заглох, чи заснув від прийнятого, розморило за кермом, історія замовчує. Одним словом знайшли Михалича на пів-шляху до рідного села. Замерз бідолага. Шапку з кроля припорошило снігом, він сидів у характерній позі і здалеку могло здатися що він просто спить. Михалич - маленький українець, про нього не напише Українська правда і не зробить сюжет агенство новин "Теесен". Особливо на фоні трагічних подій і складної економічної ситуації. Отака сумна і трагічна історія. Без прологу, епілогу і моралі.

Народний Антон.

Народний Антон.
(Ода агенту Геращенку)

Широкою спиною
Він захищає мирний сон
Народу України.
Це наш герой - Антон.
Безстрашно мочить ворогів
Дає поради цінні
І працею своєю
Він наближає будні мирні.
Не сплять прокляті вороги,
У небезпеці Україна
Підступно захотіли вбити
Застрелити чи отруїти
Вкраїнського народу сина.
Спочатку планували
Підсипати отруту
У дієтичний йогурт.
Бо знали що Антон
Підтримує фігуру.
Хоча його статура
Потужна і сувора
Жахала ворогів до сказу.
Знайшли якусь заразу
І хлюпнули в "Данон".
Однопроцентний.
Його сьорбнув Антон
І тут же закрутило в животі
І майже присмерті
Блідий як смерть
Розбив усі ворожі плани,
Прийомом хитрим
Рефлекторно
Звільнив він організм
Від ефесбешної отрути.
І хоч йому мутило і свербіло
Пішов на інтерв'ю
І врізав ворогам під дих
Безжалісно.
Тепер уже скрутило їх,
І в цих конвульсіях
Задумали вони
Героя у машині підірвати
На радість вати
Увігнати
Народ у атмосферу страху
І терору.
Знайшли кількох сепаратистів
Латентних комуністів-терористів
Що згодились підкласти вибухівку
В антонову скромнесеньку автівку.
...
Погожим ранком
Звичною спортивною ходою
Підходить до машини наш герой.
Сідає.
А підступний покидьок
На кнопку тут-же натискає.
Скотиняка та не знає
Що СБУ не спить,
І проводи що тягнуться
Від вибухівки
До телефону "Нокія"
Який приклеїли внизу автівки
Вже перерізані рукою
Спеціаліста з органів,
Надійною й твердою!
...
Антон змахнув солоний піт з чола,
Бо все-таки сцикотно
Сидіти у машині в якій
Заховано пів-тони вибухівки.
Терористів тут же взяли
Затримали і пов'язали
Вони, тварюки безхребетні
І явки і паролі зразу здали.
А що ж Антон?
Злякався?
Здався?
Не дочекаються агенти
Й найманці Кремля.
Таких Антоха бачив дохуя
І не зламали волю і натхнення
Герою України.
І знову звичною ходою
Скромно і активно він іде
Служити рідному народу.
Він мислить перспективно,
І поки є такі герої -
Громадяни, спіть спокійно!

Країна рабів, бариг і довбойобів.

Країна рабів, бариг і довбойобів.

(аналітичний есей-дослідження)
Перші становлять наймасовіший прошарок нашого хворого суспільства. Раби працюють за їжу і тепло (бажано) у домівках. Але навіть ці, здавалося б, базові потреби не є обов'язковими. Якщо першого і другого не буде вистачати, раби здатні самостійно добувати і вирощувати продукти харчування, вкалуючи на своїх недопроданих сотках у понаднормовий час, також на вихідних. Раби здатні обходитися дровами, соломою та кізяками. Раби невибагливі і легко маніпульовані. В свою чергу вони поділяються на цілі прошарки і касти, які відрізняються асортиментом споживаної їжі, шматтям і комфортом проживання. Раби зневажають нижчі касти і дуже люблять виябуватись одне перед одним і особливо перед нижчими кастами використовуючи різноманітні соціальні мережі. Якщо виябуватись нічим, постять діточок, котиків і мудрі фрази. Захоплюються спортом і політикою.

Бариги - прошарок нечисельний і прагматичний. Використовують працю рабів і пиздять гроші з бюджету. Періодично влаштовують хитрі схеми, щоб обібрати чергове покоління робів, і пояснити це якось хитро і незрозуміло.
Для цього вони мають рабів-аналітиків, які вправно вставляють різні терміни і поняття в аналітичні статті і новини. Раби як правило зайняті виживанням і все це залюбки хавають запиваючи пивом або іншим "елітнішим" бухлом. Буває що представники елітних бариг-найвищого прошарку не можуть поділити потоки і активи. Тоді бариги влаштовують революцію, використовуючи рабів як масовку і довбойобів як ударну силу.

Довбойоби є найменш масовим але найсмердючишим прошарком. Якщо раби бодай самі добувають собі їжу - то довбойоби переважно живуть за рахунок рабів, яких довбойоби люто ненавидять за пасивність і недостатній патріотизм. Довбойоби агресивні і дещо небезпечні. Але необхідні. Найбільша проблема це утилізація невикористаних довбойобів. Але проблема вирішувана. Головне не перестаратися і залишити деяку кількість, бо виростити активного довбойоба - завдання непросте і інтелектуальне. Вищий пілотаж - це створити у довбойоба ілюзію що це не його використовують, а він використовуює бариг. В такому разі довбойоби стають контрольованішими і вперто і наполегливо ідуть до вищої мети, викладеної рабами-аналітиками в книгах і методичках виданих за кошти хитрожопих бариг.
***

Ось і сьогодні, вшановуючи чергову річницю Революції раби слухняно вишикувались перед рамками, які відсіюють довбойобів. Бо ті можуть перечитавшись методичок і гранату хуйнути, убивши і покалічивши певну кількість рабів-охоронців. За що останні безумовно отримають медальку посмертно, або подяку зі сльозами на очах від чергового бариги. Раби стоять в черзі слухняненько і не хуліганять. Скажуть, вибачайте, труси зняти і вдягнути навиворіт (це потрібно для національної безпеки!) - і знімуть, і вивернуть, і подякують. Ще й селфі захуярять на фоні оновленого ЦУМу.
Так і живемо.

(no subject)

Монотонний стукіт колес і вереск дітей настроїли мене на романтичний лад і я написав таку ж романтичну пісню про кохання. Темп алєгро, виконується під будь-яку мелодію, головне з чуством.

Я тебе навесні полюбив
Я на друзів і п'янки забив
Лиш тебе бачу я уві сні
Твоя усмішка сниться мені

Приспів (двічі):
Напиздив я сірєні
У школьному саду
До тебе, моє щастя,
На свіданіє іду
Не можу дочекатись,
Коли побачу знов
Ти моє кохання
Ти моя любов

Там дальше развітіє, драма, але муза вилетіла з вагону наїбнувшись гоовою об сємафорний стовб.

Сон.

В одному із страшних снів їде поїзд. Ритмічно стукають колеса, характерний нетверезий гомін, хтось весь час ходить туди-сюди. І от за вікнами, між полями і традиційним лісо-степом - село. Село з двох вулиць. Одна - по одну сторону колії, друга - по іншу. І от я не в поїзді, який промчить скрізь село на шляху з міста А в місто Б, а ПО ТУ СТОРОНУ ВІКНА - тобто в тому селі. Поїзди мчать і зникають, грузові, пасажирські, якісь смердючі цистерни, люди з цікавістю розглядають з купе, дитя маше рукою - і швидко їдуть далі.
А в селі - кози і облуплений старий вокзал в стилі "ампір". Він давно зачинений бо тут ніхто не зупиняється. Тьотя Маня, огрядна жіночка в червоному, стоїть біля шлакбауму і з серйозним виглядом тримає прапорець, тримає поки їде поїзд. Потім з почуттям виконаного обов'язку з кряхтінням перелазить через насип, по якому прокладено колії, і йде доїти козу. Заходить сонце і лелека прилетів у гніздо. І так від цього всього тошно шо взяв би рушницю і пристрелив того лелеку щоб не радував і без того патріархальний пейзаж.
Але жалко, звичайно.
Навпроти "будинок культури". Стилістично подібний до вокзалу. У ньому теж забиті дошками вікна і двері.
Бо культура все якось пролітає мимо і інколи викидає з вагону СВ якусь газету.
Ось уже і місяць. Гавкають собаки, а тьотя Маня жене додому козу. А навколо - болота і ліс непролазний. І не вибратися звідти. І всю ніч поїзди, і завтра, і післязавтра і через місяць...
Просинаюсь в холодному поту.

Шифровка

Деякі н.т. пишуть шо К напоготові в.
Я, по дорозі з К до Д на проміжку між ПХ і ДДж бачив ніх.ву колону новеньких т. в кам-жі, та іншу т. що направлялася в сторону ...
Так шо хз.
Тьху тьху канєшно.